Jacob Baytelman

Building, testing, launching, running software solution since 1998

Services Projects Estimations Innovations Contact me

Мій виступ на конференції "Гроші Майбутнього" 2020



The English translation will be available soon.

Вітаю, мене звати Яків Байтельман, і я тут, щоб розповісти вам щось цікаве про гроші.

Ви вже чули багато чого про "нові" гроші, а що до старих? Одного колись відомого співака запитали, чому він не пише нових пісень, він відповів, що нові пишуть ті, у кого старі - лайно. Те саме можна сказати про гроші. Хто знає, що є спільного у біткоїн і мушлі каурі? І ті, і ті колись нікому не були потрібні, не було хайпу, їх ніхто не хотів. Але часи міняються, ніхто вже не хоче каурі. Будуть часи, коли ніхто не захоче біткоїни. Каурі, так само як і біткоїни, можна майнити. Але майнити каурі значно приємніше. Уявіть собі пляж, ласкаве море, теплий пісочок, ми босоніж йдемо уздовж смуги прибою і збираємо мушлі.

Так по теплому пісочку ми дійшли з вами до важливого закону грошей - вони мають сенс, цінність і вартість тільки у зв'язку з часом. У відриві від часу вартість грошей не має сенсу. Порівняйте, яка різниця між зарплатою, отриманною вчасно, і зарплатою, яку затримали на 3 місяці.

Мої батьки повторювали: "Щоб досягти успіху - потрібно постійно вчитися і бути на голову розумнішим за багатьох інших. Вчитися беззупинно, і вдень, і вночі під ковдрою теж". Але що саме вивчати? Дам приклад: де в 1992 році 16-літній хлопчина міг дізнатися про акції, опціони, біржу, паблік компанії? Була така "Молодіжна школа бізнесу" на базі економічного факультету політеха і там, в стислій формі надавалася теоретична база знань, що зазвичай розмазується рівним шаром на 4 роки бакалаврату. Але практику доводилося добирати самостійно в процесі життя.

Моя практика почалася із структури зарплати - і це для багатьох таємниця - скільки роботодавець робить на вашу зарплату відчислень до податкової? Скільки коштує використаний день відпустки, а лікарняного? Якщо просити підвищення на 1000, то скільки після всіх податків це буде "на руки"? Скільки коштує день відрядження? Яким чином можна використовувати ці фактори на користь собі і компанії? А можливо варто стати приватним підприємцем або відкрити власну компанію? Коли компанія з обмеженою відповідальністю ефективніша за приватного підприємця? Як отримати долю в компанії, опціони чи акції? Список питань дещо довший за список всіх екзаменаційних квитків за весь бакалаврат на факультеті економіки.

Свої іспити я складав, коли обмірковував залишити успішну компанію, яка щойно зробила екзіт на біржу. Я прийшов в цю компанію, коли вона складалася із 10 співробітників, і за 4 роки збудував відділ розробки ігор для інтерактивного телебачення. Компанія суттево зросла і вийшла на біржу. Я вирішив теж зробити екзіт, залишивши окремий кабінет, авто від компанії і регулярні відрядження до США і Англії. Продав свою долю акцій і розпочав власну справу. А ще придбав житло в центрі міста.

Одже, це все є ілюстрацією до простої тези - корисно вибирати навчання про економіку якомога раніше.

У мене в руках купюра 200 грн. Я щойно дістав її зі свого гаманця, який тримав в моїй кишені. Штани, гаманець - мої, тут без сумніву. А чиї це 200 грн? Кому вони належать? Вірно, національному банкові, тобто, державі. Нам важливо зрозуміти - держава має вплив на гроші, а ми не маємо впливу на них або на державу. Держава може зробити нові гроші або забрати у нас ті гроші, що ми тимчасово тримаємо. Ми не можемо зробити нові гроші або навіть контролювати в достатній мірі гроші, що наразі тримаємо. Тобто ми граємо в гру, правила якої нам не зовсім відомі. Коли щось трапляється, ми робимо здивоване обличчя і кажемо: "А хіба так було можна?"

Підсумуємо - що може бути з боку держави:
- інфляція (роздування маси грошей);
- дефляція - гривня зростає, долар падає, але чомусь ціни теж зростають;
- грошова реформа;
- дефицит бюджету і затримання виплат;
- зміни законодавствта і відповідно підвищення податків, нові податки, або навіть зменшення податків, але посилення контролю за їх сплатою.

Поки що зупинимось на цьому, вже тут є багато про що подумати. З нашого боку ми можемо лише продавати свій час, навички і знання, отримуючи зарплату або прибуток, створювати додаткову вартість (товарів або послуг) і отримувати її частку.

Ось тут прихована пастка: продавати свій час і навички - це очевидно, компенсація у вигляді зарплатні гарантується законодавством, але обираючи цей шлях ми лишаємо собі мінімальний контроль і мінімальний прибуток. Тобто, підприємництво - це завжди більший ризик, більша відповідальність, але й більший прибуток, але без гарантій. Це не таємниця, наприклад, в Україні податки у підприємців вже багато років - 5%, а податки на зарплату значно вищі, попри всі ті випадки, коли фактично найманих працівників оформлюють як підприємців з метою зменшення податків, якщо порахувати всіх фактичних і фіктивних підприємців, то все одно найманих працівників буде на порядок більше. Тобто люди свідомо обирають меньше контролю, менше відповідальності і менше доходу. Але це є їхній вільний вибір.

Чи знаєте ви, що багато топ-керівників призначає собі мінімальну зарплату, а більшу частину свого доходу отримують у вигляді дивідендів? Це тому, що податки з дивідендів нижче, ніж з зарплати. Там, де є "прогресивна" шкала податків з заробітної плати, тобто, чим більша зарплата, тим вище податок (це може бути і 55%!) - там найбільший тягар лежить на середньому класові. Вони терплять. Дійсно багаті уникають великих податків через дивіденди або авторські гонорари, наприклад. Чому так відбувається? Тому що вони знають, як це працює, на відміну від багатьох фахівців айті або хірургів з великими зарплатами. Зверніть увагу - я про абсолютно законні, легальні механізми, без тіньових схем, без порушення законодавства.

Крім підприємництва є ще інвестування, і цьому теж можна і треба вчитися. Питання - як з 5000 доларів за 5 років зробити 15000 долларів, нічого не роблячи? Купити 10 акцій Гугла 5 років тому по 500 баксів за штуку, а сьогодні продати. Якщо покласти ту саму суму на депозит, то проценти будуть меншими, і це якщо банк не лопне. Купити нерухомість - не факт, що за 5 років так сильно зросте (і це мала сума - не вистачить на квартиру).

Є багато "якщо", інвестування завжди несе ризики, але нічого не робити - це гарантований ризик нічого не заробити. Тому важливо вчитися і практикуватися, перевіряти знання на практиці, ризикувати обмежено і не складати всі яйця до одного кошика.

Чи знав я 5 років тому, що сьогодні акція Гугла буде коштувати втричі більше? Ні. Чи був я впевнений, що так або інакше вартість акції Гугла зросте? Так. Тому що компанія має бути прибутковою, це її зобов’язання перед акціонерами. Насправді, сьогодні бачимо певне падіння курсу - за рахунок паніки навколо коронавірусу. Але рано чи пізно ринок зросте. Втрати можуть бути короткостроковими, тому вкладати в Гугл, щоб через 5 місяців отримати прибуток - безглуздя, а через 5 років - норм. Чи варто те саме зробити з акціями Фейсбука - я так не вважаю, тому що Фейсбук має лише 1 продукт (з варіаціями), а Гугл - це і пошук, і хмарний офіс, і платформа хостінгу і розробки, і безліч API, і контроль половини мобільних пристроїв в світі без виробництва (що геніально і унікально).

Зверніть увагу, я навів приклади аналізу подій і даних, а не "хвиль" чи коливань курсу на графіку - в цьому і полягає різниця між осмисленим інвестуванням і грою в рулетку.

Друга пастка зветься "американська мрія" або суспільство споживання. Квартира або будинок, машина, відпустка, регулярний шопінг, фітнес, фешн, тощо - для чого ми працюємо так наполегливо, беремо кредити, крутимо колесо, мов та білка. Ми хочемо більше, краще, вище, далі. Але коли зупиняємось крутити колесо, все валиться. Вихід дуже простий - навчитися жити без кредиту. Роберт Кійосаки багато писав про погані і хороші кредити. Дуже раджу. Тут є один важливий нюанс - для отримання споживчого кредиту або іпотеки банк потребує довідку про регулярну зарплату. Це є ще одним фактором, який примушує середній клас працювати в якості найманих робітників, а не бути вільними підприємцями. Підприємцям складніше отримати кредит, а суспільство споживання підштовхує витрачати більше і більше, і брати кредити.

Ось вам приклад у підтвердження цих слів - застосунок мого банку показує, що у мене є наявних коштів - 15 тисяч гривень, великими цифрами, а маленькими - що насправді власних коштів там тільки 3 тисячи, а 12 тисяч - то кредитна лінія. Так, вона має льготний безкоштовний період. Так, я можу пильнувати і не використовувати ці кредитні гроші. Але є психологічний фактор - великі цифри бувають дуже переконливими, спокуса велика, звичка жити в кредит розвивається дуже швидко, і ти вже за межами пільгової кредитної лінії, і сплачуєш банкові чималі відсотки. Знову ж таки, ніхто не ставить за мету зробити нас бідними, але всі не проти заробляти свої відсотки на наших не найрозумніших діях.

Ніхто не примушував купувати той новий айфон, але якщо так сильно його хочеш, то банк з радістю візьме відсотки за кредит, а роботодавець відчислить до податкової нарахування на зарплату. Можливо, якщо не бути найманим працівником, а ті ж самі послуги надавати тій самій компанії, замість працевлаштування в ній, то прибуток був би більшим. Але без кредиту, без айфону на 10 платежів...

Як можете бачити, пастка гарантованої зарплатні і пастка суспільства споживання працюють в тандемі.

Третя пастка - пенсія. Загально прийнято вважати, що все життя необхідно сплачувати внески до пенсійного фонду, щоб потім в пенсійному віці пенсійний фонд (приватний або державний) платив нам пенсію.

Але розглянемо життєву схему:
Ви одружилися - обидва працюєте, один з вас - в айті, гроші капають, ви знімаєте квартиру, придбали авто, трохи мандруєте, все супер.

У вас народжується малятко - все чудово, ви щасливі, але жінка доглядає за дитинкою, ви вже живете на одну зарплату замість двох. Через рік або два або три вона може теоретично вийти на роботу, але діти хворіють, інколи потрібня нянька, батьки не завжди можуть допомогати - кар’єра жінки під знаком питання. А ваши витрати зростають.

Друга дитинка, навчання, гуртки, іграшки, можливо, придбання житла, тощо... Машину вже час міняти, випуск, батьки хворіють, треба допомагати. З роками ви природнім чином витрачаєте більше, вам потрібно більше заробляти. Трапляються звільнення. Буває час без заробітку. Потрібна "подушка безпеки".

Згодом пенсія - у вас є додаткові витрати на ліки, у вас є онуки, чому і хто вирішив, що ваши витрати в пенсійному віці скоротяться?! Адже коли ми сплачуємо пенсійні внески, нам відверто кажуть, що пенсія, навіть проіднексована (якщо) буде не більше нашої зарплатні. Тобто вже на цьому етапі "програмується" бідніша старість. Як на мене, потрібно шукати альтернативи, ще 200 років тому ніхто ніяких пенсій нікому не платив.

Остап Бендер знав багато відносно чесних способів відйому грошей у населення. Окрім тих, класичних, способів постійно з'являються нові, і наразі йдеться не про шахрайство. Грабування може бути красивим. Наприклад, підвищувати популярність певних сервісів, які в дійсності не дуже потрібні.

В Ізраїлі, наприклад, де базовий рівень медичних послуг на дуже високому рівні, багато хто оформлює додаткові медичні страховки. Вони, буцімто, покривають певні процедури в приватних клініках, але, якщо там, де ви проживаєте такі процедури надаються лише приватними клініками, то вони будуть покриті базовою страховкою.

А в Україні дуже популярна друга вища освіта. Доречі, це ще й спосіб відтягнути у часі момент виходу молоді на ринок праці. На 4-5 додаткових років молоді фахівці відправляються за парти на "друге коло", а батьки за це платять.

Грабування може бути жорстоким, але законним, наприклад, в Англії у молоді є велика проблема - в маленьких містах роботи не знайти, а в Лондоні оренда житла вища за зарплатню молодих фахівців. Витрачати на дорогу до роботи 3 години вранці і 3 години ввечері на повернення - важко і теж дорого. Тому залишити батьківську хату буває дуже складно. Але власники житла виставляють таку ціну, тому що є бажаючі платити, є попит. Нічого особистого.

Так само взлетіли ціни на нерухомість в Сіліконовій долині, фактично зробивши регіон недоступним для "позаайтішної" публіки.

Ще важлива річ - дійсно багаті люди є багатими далеко не в першому поколінні. Розбагатіти - це лише перший рівень гри. Наступний - передати нащадкам здобутий фінансовий рівень. Але з покоління в покоління передають не гроші, а джерела прибутку. В серіалі Абатство Даунтон старенька графиня Ґрентем саме так і каже: "Як так сталося, можливо, ми пропустили якесь джерело прибутку". Доречі, цікаво, хто звертав увагу на ці її слова?

З давних давен батьки передавали дітям своє ремесло. Чому? Чому не щось краще? Тому що разом з ремеслом передавали й кліентську базу!

Мій делекий пра-пра-пра-прадід шив і продавав торбинки і гаманці, за що отримав своє прізвище. Його нащадки з десяток поколінь так само кололи пальці голками, шиючи торби, а вже мій прадід був кравцем у Вінниці, мав цегляний будинок і купу дітей, але з їх родини Другу Світову пережив лише старший син, який зустрів війну офіцером радянської армії.

Розберемо цей приклад: кравець в багатьох поколіннях виходить на певний рівень прибутку, дозволяє собі добротний будинок у місті - саме в місті у кравця є клієнти. З покоління в покоління передаються професійні навички і, найголовне, клієнти. Але приходить 20 століття з Першою Світовою і революціями. Родина кравця якось пристосовується до нових реалій, ремесло продовжує їх годувати всі ці важкі роки. Але справжня проблема, яку він роздивився - це індустріальна революція, кравець вже знає про промислове виробництво одягу і розуміє, що час індпошиву закінчується, тому відправляє старшого сина до військового училища попри те, що зпоконвіку старший син мав першим успадкувати батьківське ремесло, набиратися досвіду і допомагати батькові у роботі і навчанні молодших дітей.

Друга Світова з Холокостом забирає всю родину кравця. В цьому випадку передача джерела прибутку не відбулася, але за рахунок вчасного рішення вийти за межі звичайної сімейної справи відбулась передача чогось більш вагомого - життя.

Революції, війни і геноцид є найбільшими загрозами передачі джерел прибутку від батьків до дітей. Але фінансове невігластво є не меншою загрозою. 

Тому я бажаю вам сил, натхнення і успіху у пошуку джерел прибутку, створенні нових джерел прибутку, і передачі їх вашим дітям.

PS: шкода що мій виступ був дуже обмеженим у часі, тому довелося дещо скорочувати. Але наразі, прочитавши всі мої нотатки, ви маєте повнішу картину.






J.Baytelman February, 2020